Прагмастилістичні характеристики німецькомовної притчі

У монографії досліджено німецькомовну притчу в єдності лінгвостилістичних, лінгвопрагматичних і лінгвосинергетичних аспектів. Системний підхід дозволив виявити опозицію автологічного і експресивного стилю притчі, дослідити її композиційно-стилістичну структуру, мовленнєву реалізацію стильових рис і прагматичних функцій, образи-символи, лексико-синтаксичні засоби виразності на тлі переважно автологічного стилю мовлення, а також типи висунення – конвергенцію, зчеплення, ошукане очікування, антитезу як стилістичні прийоми експресивності та цілісної організації тексту. Акцентовано увагу на специфічних цілях притчі, які реалізуються у мовленнєвих стратегіях. Надано визначення дискурсу притчі, яке встановлює її комунікативно-прагматичний та жанровий статус, духовно-символічну природу. Вперше для німецькомовної притчі визначено синергетичний механізм створення підтексту шляхом протиставлення актуального членування тексту та надфразової єдності. Для науковців, філологів; викладачів, аспірантів, магістрантів і студентів філологічних спеціальностей.