Український роман другої половини XIX століття : модель світу, жанрові трансформації

Досліджено як цілісність витворену українським романним дискурсом другої половини XIX ст. модель світу – віддзеркалення об’єктивних – історичних, суспільно-політичних, культурно-мистецьких засад існування соціуму й суб’єктивних інтенцій авторів. Аналіз здійснено виходячи зі специфіки вияву провідної тенденції розвитку літератури – гомоцентризації, яка в зазначений період оприявнювалася в українській великій епіці переважно посередництвом бінарної опозиції відчуження (від себе, роду, батьківщини, нації, ідеалів, історії, віри тощо) / повернення (поодинокі випадки). Наголошено на особливостях функціонування часових і просторових координат моделі світу: відповідно, втрата лінеарності, хрономозаїчність, безчасся; вертикальні й горизонтальні просторові антиномії, деномінація й деформація простору, реального та уявного. Обґрунтовано причини й простежено динаміку трансформацій жанрових форм українського роману другої половини XIX ст., пояснено специфіку міжжанрової взаємодії (роман – епопея, роман – новела), виділено дотичні до роману жанрові утворення – «згорнутий» роман, перехідна між повістю й романом форма. Для науковців, викладачів-філологів, студентів.